Запобігання проявам корупції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації декларантам (від НАЗК)

Закон України «Про запобігання корупції»

Закон України Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки

Антикорупційна програма Черкаської обласної державної адміністрації на 2017 рік

Розпорядження ЧРДА про затвердження Плану заходів щодо запобігання і протидії корупції на 2017 рік

План заходів ЧРДА щодо запобігання і протидії корупції на 2017 рік

Розпорядження Черкаської ОДА від 28.03.2017 № 135 Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 01.03.2017 № 105

 

Про відновлення роботи Реєстру

Шановні суб’єкти декларування, які наразі подають декларацію вперше і для кого термін подання е-декларації був продовжений до 1 травня 2017 року Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб»: просимо звернути увагу, що ви маєте можливість і час подати декларацію протягом усього квітня. Але не відкладайте подання декларацій на останній день!

До уваги суб’єктів декларування!

Щодо ЗУ «№ 1975-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» Верховною Радою України 23 березня 2017 року прийнято Закон № 1975-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб». Закон набрав чинності 30 березня 2017 року.

Верховною Радою України 23 березня 2017 року прийнято Закон № 1975-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб». Закон набрав чинності 30 березня 2017 року.

Відповідно до змін до Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон):

до 1 квітня 2017 року декларації подають суб’єкти, які станом на 01 вересня 2016 року займали згідно зі статтею 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище та які вже подавали щорічну декларацію за 2015 рік.

до 1 травня 2017 року декларації подають всі інші суб`єкти декларування (в тому числі ті, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, або місцевого самоврядування до 1 вересня 2016 року).

Закон не поширюється на:
-курсантів вищих військових навчальних закладів
-курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути
-курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Не подають декларації та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані і про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента):

-військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу;
-військові посадови особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу, військової служби за контрактом осіб офіцерського складу;
-всі інші військовослужбовці за умови, що вони одночасно не обіймають будь-яку іншу посаду, визначену у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону «Про запобігання корупції».

Вищезазначені військовослужбовці не притягуються до відповідальності за неподання декларацій за період до набрання чинності Законом № 1975-VIII, тобто до 30 березня 2017 року.

Закон дозволяє відтермінувати подання декларації за минулий рік військовослужбовцям — суб’єктам декларування, які не мали можливості зробити це до 1 квітня за місцем військової служби за таких обставин:
якщо ця особа виконує завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду
безпосередньо бере участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції направлена до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу.

За наявності таких обставин декларація за звітний рік подається військовослужбовцем, який є суб’єктом декларування, протягом 90 днів з дня прибуття до місця проходження військової служби чи дня закінчення проходження військової служби, яким слід вважати день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Обов’язок подання декларації зберігається:
-для військовослужбовців, які проходять військову службу у військових комісаріатах та військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, які проходять службу у підрозділах комплектування Держприкордонслужби;
-для військовослужбовців, які є членами Кабінету Міністрів України, іншими керівниками органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів, заступником міністра чи такого керівника, Головою Служби безпеки України, народним депутатом України, депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою або є посадовою особою юридичної особи публічного права, або входить до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, або є іншою особою, зазначеною у пункті 1 чи підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.

Дію Закону (в тому числі розділу “Фінансовий контроль”, що включає обов’язки подання декларацій, повідомлень про суттєві зміни в майновому стані і про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента) поширено:
-на осіб, які входять до складу: наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку (навіть якщо такі особи не вважаються посадовими особами юридичних осіб публічного права); конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм. Цей пункт стосується лише членів громадської ради та ради громадського контролю, якщо відповідна рада утворена при державному органі та бере участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм;
— на фізичних осіб, які: отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом); систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, — якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції; є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, якщо таке громадське об’єднання, інше непідприємницьке товариство:
здійснює діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або бере участь, залучається до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції.

Вищезазначені особи подають першу декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2018 році за період з 30 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Всі інші норми Закону “Про запобігання корупції” (у тому числі в частині подання повідомлень про суттєві зміни в майновому стані і про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента) застосовуються до цих осіб з моменту набрання чинності Законом № 1975-VIII, тобто із 30 березня 2017 року.

Більше інформації за посиланням https://nazk.gov.ua/

Деклараційна кампанія-2017 для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії корупції.

Відповідно до рішення НАЗК від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», з 01.01.2017 розпочався другий етап подачі суб’єктами декларування декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій або місцевого самоврядування, який триватиме до 01.04.2017.

Згідно з попередніми підрахунками експертів кількість суб’єктів декларування збільшився до 1 млн. осіб.

Значне збільшення кількості суб’єктів декларування – посадових і службових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, зумовлює необхідність у здійсненні НАЗК широкої інформаційної, методологічної та роз’яснювальної роботи під час проходження декларування.

У НАЗК створена та працює «гаряча лінія» щодо заповнення е-декларацій: +38(044)200-08-29, +38(044)200-06-88, а також постійно оновлюються на офіційному веб-сайті (https://nazk.gov.ua) інформаційно-довідкові матеріали з питань декларування.

Водночас, характер і суть питань, що надходять від декларантів, свідчить про необхідність поширення інформаційних та довідкових матеріалів щодо найактуальніших з них.

З метою налагодження ефективної співпраці у сфері формування і реалізації державної антикорупційної політики в Україні доводимо до відома посадових і службових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування змісту:

  • роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю: https://nazk.gov.ua/zakonodavstvo-0;
  • відповідей НАЗК на найбільш поширені запитання, які надходять від суб’єктів декларування: https://nazk.gov.ua/naychastishi-zapytannya та тут [додаток1];
  • визначення суб’єктів декларування – посадових осіб юридичних осіб публічного права: https://nazk.gov.ua/sites/default/files/rozyasnennya_yuopp.docx.pdf;
  • заповнення та подання декларацій (навчальний онлайн курс та відео-ролики) [додаток2].

Рекомендуємо ознайомитися з вищенаведеними матеріали з метою реалізації антикорупційного законодавства, правильного заповнення е-декларацій.

За матеріалами НАЗК

 

21.03.2017………………………………………………………………………………………………………………………………

Найбільш поширені питання, що виникають у суб’єктів декларування під час подання електронних декларацій

28.02.2017…………………………………………………………………………………………………………………

Засади державної антикорупційної політики

Умови успішної протидії корупції: антикорупційне законодавство та ефективне його застосування державними органами; політична воля керівництва держави; підтримка антикорупційних заходів держави громадянським суспільством. Кожна із цих складових відіграє у справі протидії корупції свою особливу роль. Вихід за межі правових рамок в антикорупційній діяльності — це шлях до службових зловживань, свавілля, за яких протидія корупції здійснюватиметься тими ж корупційними засобами.

Основоположні засади Стратегії:

  1. верховенство права, законність, пріоритет прав людини та громадянина;
  2. спрямованість антикорупційної політики та координація діяльності органів влади з її реалізації;
  3. системний аналіз корупційних ризиків;
  4. проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів;
  5. поєднання зусиль та забезпечення ефективної взаємодії на центральному та регіональному рівнях між органам виконавчої влади, їх територіальними підрозділами, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об’єднаннями громадян з питань реалізації державної антикорупційної політики;
  6. впровадження у національне законодавство передового досвіду інших країн світу, а також пропозицій міжнародних організацій з питань антикорупційної політики;
  7. взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами влади у сфері формування та реалізації державної антикорупційної політики;
  8. відкритість та інформованість громадськості про здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції.

01.08.2016…………………………………………………………………………………………………………………….

     Новий закон про корупцію: відповідальність посилюється

Передусім слід зауважити, що Закон №1700-VII розмежовує корупційні правопорушення та правопорушення, пов’язані з корупцією, тобто усуває недоліки попереднього антикорупційного Закону, прийнятого у 2011 р., який усі порушення називав корупційними — чи йшлося про отримання хабара, чи про несвоєчасну подачу декларації. Такий підхід суперечив тлумаченню поняття корупції (використання службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди).

Відтепер корупційними правопорушеннями вважаються лише злочини, котрі містять ознаки корупції. Їх перелік — у примітці, якою доповнено ст. 45 Кримінального Кодексу України (далі — ККУ) згідно Закону від 12.02.2015 р. №198-VIII. До речі, в новому переліку правопорушень уперше згадується ст. 354 ККУ: підкуп працівника підприємства, установи, організації. І суб’єктом такого злочину виступають робітники, які не є службовими особами, приміром, медпрацівники, що отримали «подяку» від пацієнта за надання медичної допомоги. Раніше ця стаття не вважалася «корупційною» (із суто формальних причин), хоча впродовж останніх років вона найчастіше змінювалася. Однак навіть у випадку притягнення працівника до кримінальної відповідальності за таке діяння, його не вносили до реєстру корупціонерів і не звільняли з роботи.

Правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, є діяння, що не містять ознак корупції, але порушують установлені законом про корупцію вимоги, заборони та обмеження. За їх вчинення, як правило, настає адміністративна відповідальність: йдеться про адміністративні порушення, передбачені главою 13-А (ст.ст. 1724, 1729) Кодексу України про адміністративні порушення (далі — КУпАП), і такий злочин, як декларування недостовірної інформації (ст. 366-1 ККУ).

Закон №1700-VII практично не змінив визначення суб’єктів відповідальності за порушення у сфері корупції. Втім він не вирішив і ключового питання — хто конкретно є посадовою особою у закладі охорони здоров’я. А враховуючи посилення кримінальної та адміністративної відповідальності, а також розширення спектру нових вимог Закону №1700-VII, це питання нині набуде ще більшої актуальності.

Правові наслідки: звільняти — не звільняти?

Закон №1700-VII не містить прямої вимоги щодо обов’язкового звільнення з роботи працівника, котрого притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності за корупційні порушення (протягом 3 днів із дня отримання копії вироку чи постанови суду, як це було передбачено Законом 2011 р.). Відтепер змінено і редакцію п. 7-1 ст. 36 КЗпП, на підставі якої відбувалося таке звільнення, — згадана норма стосуватиметься лише службовців, що впродовж року після припинення роботи в органах державної влади чи місцевого самоврядування всупереч забороні уклали трудовий договір із приватною юридичною особою, стосовно якої вони раніше здійснювали певні керівні, конт­ролюючі чи наглядові повноваження. Таким чином законодавець переклав вирішення цього питання на суд.

З 26 квітня 2015 р. КУпАП доповнено новим видом адміністративного стягнення: позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (йдеться про заборону виконувати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції). Таке стягнення в адміністративних справах застосовується як додаткове: терміном на 1 рік, коли його спеціально передбачено в санкції статті (наприклад, при повторному вчиненні правопорушення), або на термін від 6 місяців до 1 року — коли з урахуванням обставин справи суд визнає неможливим збереження за особою права обіймати певні посади.

Натомість у кримінальних справах таке покарання використовувалося і раніше — як основне (терміном від 2 до 5 років) і як додаткове — від 1 до 3 років. До того ж суд ухвалює таке рішення не лише тоді, коли це передбачено в санкції відповідної статті, а й зважаючи на особливості та обставини конкретної справи. У даних випадках трудовий договір припиняється на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП — за вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі чи іншого покарання, що виключає можливість продовження роботи. Однак, якщо суд позбавить особу права обіймати відповідну посаду в адміністративній справі, прямої підстави для її звільнення немає.

Зміни у сфері фінансового контролю

У Законі №1700-VII фінансовому контролю присвячено цілий розділ (у попередньому Законі — лише одна стаття), і це свідчить про особливе значення цього антикорупційного заходу. До речі, розділ зазнав найкардинальніших змін.
Закон №1700-VII запроваджує нову систему, згідно з якою декларація осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подається шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі — Агентства) з наступним внесенням до Єдиного державного реєстру декларацій осіб. Доступ до цієї бази буде відкритим (окрім інформації про ідентифікаційний код, дату народження, місцезнаходження об’єктів нерухомості), і кожен громадянин зможе ознайомитися з декларацією будь-якої посадової особи в інтернеті. Визначено і термін зберігання декларацій у реєстрі — протягом усього періоду роботи особи на відповідній посаді, 5 років після припинення цих функцій, а останньої декларації — безстроковий.

Втім згідно прикінцевих положень Закону №1700-VII до впровадження нової системи декларації подаються, як і раніше, до відділу кадрів установи.

Як і дотепер, фінансовий контроль поширюється і на службовців органів охорони здоров’я, і на посадових осіб державних та комунальних медичних установ. Ключові обов’язки щодо фінансового контролю також не зазнали істотних змін, а саме:

  • до 1 квітня слід подавати декларацію за попередній рік;
  • у випадку працевлаштування на відповідну посаду декларація подається до моменту призначення чи обрання на посаду;
  • особи, які припиняють діяльність, пов’язану із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, подають декларацію на момент звільнення за неохоплений попереднім декларуванням період;
  • протягом 10 днів слід письмово повідомити Агентству (раніше — податкову службу) про відкриття валютного рахунку в іноземному банку.

Слід звернути особливу увагу на нові вимоги фінансового контролю. Зокрема, суб’єкти декларування повинні протягом 10 днів письмово повідомити Агентству про суттєву зміну майнового стану, а саме отримання доходу чи придбання майна на суму, що перевищує 50 мінімальних зарплат.

Декларації перевірятимуться пильніше

Закон №1700-VII надає Агентству широкі повноваження щодо перевірки декларацій. Зокрема, організація контролюватиме своєчасність їх подання (протягом 15 робочих днів); здійснюватиме логічний та арифметичний контроль. Раніше ці функції покладалися на уповноважені підрозділи (осіб) з питань корупції у закладах, а з 1 січня 2015 р. логічний та арифметичний контроль здійснює податкова служба.

Повна перевірка декларації відтепер здійснюватиметься протягом 90 днів із дня її подання: з’ясовуватиметься достовірність задекларованих даних, точність оцінки задекларованих активів, наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

Обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також у разі виявлення невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю будь-якої декларації.

Важливий момент: повна перевірка проводиться і тоді, коли член сім’ї декларанта відмовився надати повну та достовірну інформацію про себе для внесення у декларацію (як свідчить практика, подібні ситуації виникають досить часто).
Агентство може здійснювати і вибірковий моніторинг способу життя декларантів, наприклад, на підставі належних звернень, повідомлень ЗМІ чи будь-якої інформації з інших відкритих джерел про те, що хтось «живе не відповідно до своїх доходів».

Водночас Закон №1700-VII значно посилив і диференціював відповідальність за невиконання чи неналежне виконання вимог фінансового контролю.

Зокрема, ст. 172-6 КУпАП установлює адміністративну відповідальність за:

  • несвоєчасне подання декларації — штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (н. м. д. г.);
  • приховування або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані (штраф від 100 до 200 н. м. д. г.);
  • повторне вчинення згаданих дій (штраф від 100 до 300 н. м. д. г. із конфіскацією доходу чи винагороди та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю впродовж 1 року).

Що особливо важливо, з 26 квітня 2015 р. введена кримінальна відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання декларації (ст. 366-1 КК України).Такі дії караються позбавленням волі на термін до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

Конфлікт інтересів має бути вичерпано

На відміну від попереднього Закону, котрий під конфліктом інтересів передбачав будь-яку суперечність, що могла впливати на об’єктивність та неупередженість рішень і дій посадової особи, Закон №1700-VII розділяє потенційний та реальний конфлікти інтересів.

Потенційний конфлікт можливий за наявності в особи приватного інтересу у сфері, де вона реалізує свої службові чи представницькі повноваження, що може впливати на об’єктивність і неупередженість рішень та дій.

Реальний конфлікт — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність і неупередженість рішень та дій.

Слід також пояснити, що під приватним інтересом розуміють будь-який майновий чи немайновий інтерес, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, зокрема й ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Тлумачення цих понять мали б бути більш чіткими. Приміром, не зрозуміло, до якого виду конфлікту інтересів зараховувати перебування в прямому підпорядкуванні близької особи.

Водночас новий Закон передбачає: в разі сумніву щодо наявності кон­ф­лікту інтересів посадова особа зобов’язана звернутися за роз’ясненням до територіального органу Агентства. При цьому законодавчо встановлено презумпцію наявності конфлікту інтересів, допоки Агентство не підтвердить його відсутності. Посадова особа повинна вжити всіх заходів, передбачених щодо врегулювання такого конфлікту.

Ст. 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність лише щодо реального конфлікту інтересів. Зокрема, якщо особа не повідомила про наявність такого конфлікту в установленому Законом порядку, на неї буде накладено штраф у розмірі від 100 до 200 н. м. д. г.; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів потягне за собою штраф від 200 до 400 н. м. д. г., а повторне вчинення згаданих дій — від 400 до 800 н. м. д. г. із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю впродовж 1 року.

Закон №1700-VII не містить вказівки на обов’язковість письмового повідомлення керівника про наявність конфлікту інтересів, як це було раніше. Водночас він зобов’язаний прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів протягом 2 робочих днів у разі отримання такого повідомлення.

Передбачаються і конкретні шляхи врегулювання конфлікту інтересів:

  • усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення або участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
  • застосування зовнішнього контролю — призначення іншого працівника, що або перевіряє рішення чи дії посадової особи, в якої наявний конфлікт інтересів, або присутній при такій перевірці;
  • обмеження доступу особи до певної інформації;
  • перегляд обсягу службових повноважень особи;
  • переведення особи на іншу посаду;
  • звільнення працівника.

Вочевидь, найпоширенішим із названих заходів буде зовнішній контроль, оскільки перевести працівника можливо лише за його згоди, а спеціальної підстави для його звільнення у таких випадках трудовим законодавством наразі не передбачено. Додаткових роз’яснень Агентства потребують і деякі інші вимоги нового Закону, щоб при практичному їх застосуванні не виникало непорозумінь. Тож сподіватимемося, що такі пояснення надійдуть якомога швидше і будуть чіткими та зрозумілими.

Comments are closed.