Cимволіка, історія та загальний устрій Черкаського району

Символіка району

Прапор та герб Черкаського району:
Герб Черкаського району Герб Черкаського району

Коротка історична довідка

Відомості про самостійну адміністративно-територіальну одиницю на наших землях відносяться до часів, коли вони входили до складу Великого Князівства Литовського. Київське воєводство ділилось тоді на Київський, Канівський, Черкаський та інші повіти. Таким чином, початок історії утворення Черкаського району можна вважати з 1471 року.

Жодна з історичних подій не минула населення Черкаського повіту. Тут формувалось і діяло козацтво середнього Подніпров’я, спішили посли в столицю нашої держави Чигирин, проходили народні повстання, відомі як Гайдамаччина, Коліївщина. Ввійшли в історію битви повсталих козаків під Мошнами (1625 рік), під Кумейками (1637 рік).

З нашим краєм пов’язані такі історичні події:

– початок пароплавства на Дніпрі поклало спорудження в 1823 році робітниками і інженерами графа Воронцова в Мошнах першого судна з паровим двигуном;

– перший прообраз трактора (паровий плуг) з’явився в Мошногородищенському маєтку (1882 рік);

– в 1876 році розпочалося залізничне сполучення між ст. Бобринська і Черкасами;

– з 1887 року в Черкаському повіті діє телефонний зв’язок (довжина 100 верств).

7 березня 1923 року Президія Всеукраїнського Виконавчого Комітету постановила-створити Черкаський район в складі

Дахнівської, Руськополянської і Мошенської волостей, трохи пізніше до складу району ввійшли села ліквідованих Білозірського і Леськівського районів. Центром району було визначено місто Черкаси.

Черкаський район вперше утворений в 1924 році (до цього часу був Черкаський повіт).

В 1924-1925 роках в Черкаському районі нараховувався 21 населений пункт з населенням 55 тис. 472 чоловіка.

В 1925 році неодноразово піднімалось питання про перенесення райцентру в с. Червона Слобода (раніше називалось Сикава, потім Цісарська Слобода), але 13 червня 1925 року Президія Окрвиконкому постановила-залишити центр Черкаського району в Черкасах.

Район був підпорядкований Шевченківському (Черкаському) округу до 1930 року.

У липні 1930 року з ліквідацією округів Черкаси залишились центром Черкаського району, а на початок 1932 року, після запровадження нового адміністративного поділу УРСР, Черкаський район увійшов до складу Київської області.

Після неодноразової зміни адміністративно-територіального устрою в Україні Черкаський район утворено заново 4 січня 1965 року. Офіційно з цього дня ведеться літопис його економічного і соціального розвитку.

На території району знайдено кам’яні знаряддя праці епохи палеоліту (13 тис. літ до н.е.). В 1889 році в Білозір’ї на лівому березі річки Тясмин в піщаних розсипах виявлено стоянку кам’яного віку.

Населення району постійно займалось вирощуванням зернових, технічних, овочевих культур. В тваринництві розвивалось м’ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво. З 1931 року почалися роботи по підготовці до торфодобування в Ірдині.

Природні ресурси (корисні копалини)

Рельєф району, що належить до ерозійно-акумулятивного типу, виявляє значний вплив на ґрунтовий покрив. Центральна частина району (села Білозір’я, Леськи, Вергуни, Степанки, Сагунівка та інші) являє собою широку плоску рівнину, на якій майже відсутні ерозійні процеси, але є значна кількість мікро западин різного розміру та глибини, що дуже ускладнює умови обробітку ґрунту, сівби і збирання сільськогосподарських культур. Складність ґрунтового покриву зумовлюється ще й тим, що материнські породи тут характеризуються різним механічним складом-від середніх суглинків до пісків. Зустрічаються й значні піщані масиви алювіального (річкового) походження, що залягають на терасах річок Дніпра і Тясмина, більшість яких тепер залісена.

Район мало розчленований ярами та балками. Найбільша їх кількість розташована вздовж усієї течії Тясмина. Балки тут глибокі, з рівними і стрімкими схилами і часто вкриті листяними лісами, а на піщаних терасах-сосною.

Лісова і трав’яна рослинність характерна для Лісостепової зони. Лісові масиви поширені окремими острівцями по всій території району. Природна трав’яна рослинність збереглася в заплавах річок Дніпра, Тясмина, Вільшанки і Рось, по днищах та схилах балок. Черкаський район відноситься до Черкасько-Чигиринського агрогрунтового району і двох агрогрунтових підрайонів. Південно-східна частина відноситься до Черкаського агрогрунтового підрайону, а північно-західна – до Михайлівсько – Яснозірського агрогрунтового підрайону.

В Черкаському агрогрунтовому підрайоні Черкасько-Чигиринського агрогрунтового району на території Черкаського району майже вся площа зайнята чорноземами глибокими мало гумусними вилугуваними, чорноземами реградованими, чорноземами опідзоленими та осолоділими легкосуглинковими ґрунтами.

В Михайлівсько-Яснозірському агрогрунтовому підрайоні майже вся площа зайнята лучними, лучно-болотними, болотними ґрунтами різного механічного складу. В заплавах річок Дніпра й Тясмина широко поширені торфові ґрунти.

Вищевказані ґрунти відрізняються між собою будовою профілю, фізичними, хімічними, фізико-хімічними й агрохімічними властивостями.

Площа лісів-65,7 тисяч гектарів.

Під водою зайнято 21,7 тисяч гектарів.

В лісах основними деревними породами є : сосна звичайна, дуб, граб, береза, осика, вільха чорна, тополя, ясен, клен, а з чагарників-бруслина європейська, глід, терен, шипшина. На узліссях, в заплавах річок і балках збереглась трав’яна рослинність. Вона представлена злаково-осоковими угрупуваннями з багатим різнотрав’ям. Поширені торф’яники.

Милують людське око “шедеври” природи: зрощена з дубом крислата вільха та шестистовбурний віковий дуб у Свидівському лісництві, горіхова алея у селі Сокирно, якій 100 років, стотридцятирічні ялини і екзотичні насадження амурського бархату у Мошенському лісництві, каштан-велетень у селі Дубіївці та інші.

Площа сільськогосподарських угідь-57,6 тисяч гектарів, з них рілля-47,1 тис. га, перелоги-1,1 тис. га, багаторічні насадження-1,9 тис. га, сіножаті-4,5 тис. га, пасовища-3,0 тис. га.

Черкаський район не багатий на цінні корисні копалини, вони представлені в основному торфом, суглинками і пісками. Суглинки в основному використовують на цегельних заводах для виробництва цегли. Запаси крихких алювіальних відкладів (пісків) на території району значні. Поширені вони в межах Кременчуцького водосховища, в заплавах і борових терасах річок.

Основними джерелами водних ресурсів району є води-річок, струмків, озер, ставків, які живляться за рахунок атмосферних та ґрунтових вод. В північно-східній частині Черкаського району протікає річка Дніпро, на основі якої утворено Кременчуцьке водосховище. На території району протікають малі ріки: Тясмин, Рось, Вільшанка, Фосса, Ірдинь та Ірдинка.

Черкаський район володіє кількома пам’ятками архітектури, як загальнодержавного так і місцевого значення. Це насамперед Миколаївська церква у селі Думанцях, збудована ще у 1789 році, Преображенська церква-у селі Мошни та церква Онуфріївського монастиря-у селі Чубівка, які були збудовані відповідно у 1830-1880 роках.

Дві території є природоохоронними об’єктами загальнодержавного значення: Руськополянський заказник та “Мошенська діброва”. Останній відзначається рідкісним за красою ландшафтом, віковими дубами і чистими природними джерелами. Багатством живої природи різняться заказники місцевого значення, яких тут аж 8. Це “Прироські луки” в селі Тубільцях, “Дахнівський” у однойменному лісництві, “Сфагнове болото” на Тясмині, “Ординське болото” на Ірдині, “Імшан” у селі Яснозір’я. Заказник “Імшан” є резерватом плямистих оленів, завезених в Україну з Далекого Сходу, а у вищезгаданому заказнику “Мошенська діброва” міститься природне нерестилище рідкісного і маловивченого виду жаб-сірої ропухи.

Comments are closed.