Міжнародно-правові акти у сфері захисту соціальних, економічних та політичних прав жінок

На міжнародному рівні найважливіші економічні права жінок закріплені в Загальній декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права 1966 р., у Протоколі №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1952 р., Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 р. та в ряді інших документів. У кожному з них стверджується принцип недискримінації за ознакою статі. Міжнародне право закріплює норму про рівність у правах жінок і чоловіків у категоричній, імперативній формі. У свою чергу, відповідні положення міжнародних актів про захист економічних прав жінок інкорпоруються в конституції країн в якості основних принципів. Це свідчить про універсальність, неподільність та взаємозалежність прав жінок.

Не останню роль у цьому процесі відіграють положення Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, адже в ній основна увага приділяється дискримінації щодо жінок і підкреслюється, що жінки як піддавалися, так і продовжують піддаватися різним формам дискримінації з тієї причини, що вони – жінки. Ураховуючи це, Конвенція передбачає наявність трьох зобов’язань, що мають основне значення для зусиль, які країни-учасниці докладають для ліквідації дискримінації щодо жінок, а саме: 1) забезпечення відсутності прямої або непрямої дискримінації в їх законодавстві і захисті жінок від дискримінації, що здійснюється державними органами, судами, організаціями, підприємствами або приватними особами, – як у державній, так і в приватній сферах; 2) поліпшення фактичного становища жінок шляхом здійснення конкретних і ефективних стратегій і програм; 3) вирішення проблем, пов’язаних з відносинами, що склалися між чоловіками і жінками та існуючими гендерними стереотипами, які негативно позначаються на жінках не тільки внаслідок поведінки окремих осіб, але і в результаті застосування законодавства і діяльності правових структур.

Незважаючи на досить стрімкий розвиток нормативної бази, однією з основних проблем вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері є декларативність його положень. Більшість загальних норм щодо рівності прав і свобод, їх охорони та захисту, неприпустимості дискримінації не реалізуються на практиці. Перепоною цьому є відсутність конкретних юридичних механізмів, прямих санкцій, значна кількість норм-принципів. Відсутність правозастосовчої практики щодо гендерних правовідносин, зокрема, рішень судів про відновлення порушених прав у зв’язку з дискримінацією за ознакою статі, свідчить, що громадяни не мають належних правових засобів для захисту своїх прав.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей, зокрема, у громадсько-політичній діяльності.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 9-рп/2012 від 12 квітня 2012 року зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Проте, у деяких випадках антидискримінаційні закони не виконуються, оскільки належним чином не були інкорпоровані в національне законодавство заходи, які б забезпечували їх дотримання. Знання про ці закони, а також розуміння того, що сприяння повазі рівності між статями дають відповідні переваги, виступають основними факторами, які спонукають до виконання їх норм. Для забезпечення дотримання такого законодавства, насамперед, саме жінки повинні бути проінформовані про свої права, щоб заявити претензії на них. З метою реалізації та захисту прав жінок знати та виконувати положення нормативно-правових актів зобов’язані співробітники судових, адміністративних органів, інші посадові особи, в тому числі й співробітники правоохоронних органів.

 

Інформацію підготувала
головний спеціаліст Черкаського районного
відділу ДРАЦС Головного територіального
управління юстиції у Черкаській області
Світлана Степанець

Comments are closed.

Інвестиційна карта Черкаського району