Підстави та суб’єкти звернення до Європейського суду з прав людини

Захист прав і свобод людини становить прерогативу не лише окремих держав, але й також певних міжнародних інституцій. Україна, як і переважна більшість держав, у своєму законодавстві закріплює право на звернення кожного за захистом своїх прав і свобод до таких інституцій – як до відповідних міжнародних судових установ, так і до відповідних органів міжнародних організацій, членами або учасниками яких вона виступає. Так, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Ратифікація 17 липня 1997 року Верховною Радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – «Конвенція»), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції створила передумови для практичної реалізації вищезазначеного права шляхом звернення до міжнародної судової установи європейської регіональної системі захисту прав і свобод – Європейського суду з прав людини (далі – «Суд»).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачає дві категорії заяв, які можуть бути подані до Європейського суду з прав людини:
– міждержавні справи;
– індивідуальні заяви.
У першому випадку заява подається в порядку ст. 33 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а у другому Суд розглядає індивідуальні заяви на підстави ст. 34 Конвенції.

Відповідно до ст. 33 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яка Висока Договірна Сторона може передати на розгляд Суду питання про будь-яке порушення положень Конвенції та протоколів до неї, яке допущене, на її думку, іншою Високою Договірною Стороною. Таким чином, одним з суб’єктів звернення до Європейського суду з прав людини є держава-учасниця Конвенції. Це означає, що будь-яка держава-учасниця Конвенції може виступити ініціатором захисту прав людини в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.

Конвенція не обмежує коло суб’єктів, на захист яких може бути подана така заява, тобто це може бути будь-який суб’єкт. Конвенція також не містить виключень з кола держав-учасниць, у відношенні яких може бути подана така заява. Тому мова може йти про порушення будь-якого права чи свободи, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї в будь-якій державі-учасниці Конвенції. Крім того, Конвенція не забороняє звертатися до Суду різним державам одночасно чи з ідентичними заявами про порушення її положень.

Також відповідно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов’язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

Таким чином, у контексті ст. 34 Конвенції поняття «індивідуальна заява» визначається як право будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї, та котрі перебували під юрисдикцією даної сторони в момент вірогідного порушення, на звернення до Європейського суду з прав людини за умов дотримання умов прийнятності, передбачених Конвенцією.

Правом на індивідуальну заяву до Європейського суду з прав людини наділені наступні категорії осіб:

  • будь-яка особа незалежно від громадянства, місця проживання, громадянського стану, або правоздатності. Тобто, якщо з заявою до Суду бажає звернутися фізична особа, то це може бути будь-який індивід, який законно чи незаконно знаходиться під юрисдикцією України, не тільки громадяни.
  • будь-яка неурядова організація у широкому розумінні цього слова, тобто за винятком тих організацій, що здійснюють урядові повноваження. Це можуть бути громадські формування, що утворили чи не утворили юридичну особу, а також юридичні особи, що займаються господарською діяльністю. Зокрема, до Суду можуть звертатися юридичні особи, оскільки деякі з проголошених у Конвенції прав і свобод можуть бути реалізовані не тільки фізичними особами, але і юридичними. Зокрема, у зв’язку із захистом прав за ст. 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) визнається право на звернення до Суду засобів масової інформації.
  • група приватних осіб, тобто неформальна асоціація, що об’єднує, здебільшого тимчасово, певну кількість осіб. Конвенція не містить вказівок стосовно таких критеріїв, однак практика Суду свідчить про те, що це не може бути будь-яка група. Можливість групи звертатися за захистом до Суду пов’язана з ідентичним і одночасним порушенням прав осіб, які її складають. Зокрема, мова не може йти про групу, що виникла внаслідок чи після того, як при різних обставинах і в різний час були порушені права різних осіб, навіть якщо такі порушення виглядають однаковими.

Підставою звернення зі скаргою до Європейського суду з прав людини є порушення державою-учасницею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод норм самої Конвенції і (чи) тих протоколів до неї, в яких дана держава бере участь. Суб’єктами звернення з заявою до Європейського суду з прав людини виступають держава-учасниця Конвенції та протоколів до неї (відповідно до Конвенції – Висока Договірна Сторона), фізична особа, неурядова організація або група осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного порушення передбачених Конвенцією та протоколами до неї прав.

 

Матеріал підготувала
головний спеціаліст відділу розгляду звернень 
та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду 
скарг у сфері державної реєстрації Управління 
державної реєстрації Головного територіального 
управління юстиції у Черкаській області
БУЗЬКО Надія Володимирівна

Comments are closed.

Інвестиційна карта Черкаського району