18-го травня, починаючи з 1994-го року в Україні, згідно Указу Президента № 165/94 від 14-го квітня 1994 року, відзначається День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, яка сталася 18-20 травня 1944-го року. Переселенню піддалися і старі, і жінки, і діти, цілі родини, більше чверті мільйона люду. Жахливий злочин, з цілої черги, від антилюдських проявів у часи сталінського режиму, війни та радянської влади. Вже у 1967-му році, при тій же самій, радянській владі, Указом Президії Верховної Ради СРСР № 493, ці дії були визнані необгрунтованими. Пізніше, в 1989-му році , Верховною Радою СРСР, ця депортація була нарешті засуджена, визнана незаконною і оголошена злочинною. Татари отримали реальну можливість відновити порушене кимось і колись право на свою споконвічну територію, що входила до того часу до складу суверенної України,

«Мій народ пережив страшну трагедію,але він вижив і не асимілювався. І зараз,кримські татари – єдина група,яка не визнає анексії Криму,за що знову наш народ піддають репресіям. Відбуваються арешти,викрадення,обшуки,заборонений Меджліс. І це – у XXI столітті,у сучасній Європі,яка пережила Голокост та інші трагедії. Але в Україні народилася нація,яка об’єднує людей,незалежно від національності,віросповідання,кольору шкіри та розрізу очей. І ми віримо у нашу спільну перемогу»,- наголошує  голова ГО «Кримські татари » Сервер Зейнідінов.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *